Історія

Першоджерела українського романсу.

Дослідження жанру романсу виявило низку важливих, проте недостатньо з’ясованих аспектів. В українській фольклористиці існує  небагато ґрунтовних розвідок на тему вивчення витоків українського професійного солоспіву, що, очевидно, зумовлено неналежною оцінкою жанру як утвору народної творчості, на основі якої сформувався романс в українській композиторській школі. Безумовно, романс народжений унаслідок авторських впливів, однак поза авторством беззаперечною є також його народність. Проте межа є настільки хиткою, що диференціація обох напрямків розвитку (фольклорного та авторського) не чітко простежується.

Проаналізувавши праці дослідників у галузі українського романсу, можна констатувати, що більшість вчених усвідомлюють складність проведення межі між звичайною піснею літературного походження і піснею-романсом. Однак це твердження стосується періоду виникнення і становлення романсу, а вже з другої половини ХУІІІ ст. він починає все більше виокремлюватися у жанровий різновид з певними ознаками змісту і форми, які дозволяють говорити про пісню-романс як про самостійний жанр. Тривалий і дуже складний розвиток романсу істотно відрізняється від історії побутування інших жанрів найактивнішою взаємодією і синтезом усної народної творчості і літератури та професійної музики.

Дослідники вважають, що основою для виникнення і розвитку романсу в Україні були так звані канти - хорові побутові пісні, які представляють один із перших жанрів світського писемного мистецтва. Український кант - побутова міська пісня XVII - XVIII ст. - на перший погляд є  явищем досить знаним. Відомості про нього містяться в працях істориків, філологів і мистецтвознавців, які займаються вивченням джерел і шляхів розвитку національної культури. Однак, при ближчому знайомстві виявляється, що немає спеціальних музикознавчих праць, присвячених українському канту, а наявний музично-поетичний матеріал не зібрано, не систематизовано і комплексно не видано. Проте, з огляду на свою винятково важливу роль у культурно-історичному розвитку України XVII – XVIII ст. цей  жанр заслуговує на якнайпильнішу увагу.

Кантом упродовж тривалого часу цікавились історики літератури і фольклору, зокрема П. Безсонов, О. Веселовський, М. Возняк, В. Гнатюк, В. Перетц, І. Франко, згодом Г. Нудьга, О. Позднєєв та інші. Однак, розпорошена публікація знайдених текстів та принагідні спостереження тільки за їхніми поетичними особливостями були лише першим етапом наукового освоєння жанру. При цьому втрачався нерозривний взаємозв’язок музики й тексту канта.

В літературі спостерігаються найрізноманітніші, часом суперечливі визначення канта: «книжкова», «силабічна», «штучна», «авторська», «напівнародна» пісня, «духовна вірша з музикою», «вірша-пісня» тощо. Найрозповсюдженішими поняттями є терміни «кант» і «псальма».
Кант - багатоголосний (найчастіше триголосна) пісня напівпрофесійного походження із силабічним (або силоботонічним) текстом побутового світського або духовно-моралістичного змісту. Духовні канти часто позначалися також терміном "псальма". За музичною мовою світські канти тяжіють до народної пісенності: псальми - до професійного, церковного співу.
Кантова культура України XVII - XVIII ст. як джерело професійного українського романсу потребує подальшого різнобічного вивчення, що не лише розширюють панораму мистецтва XVII - XVIII ст., а й уможливить осягнути типологію багатьох процесів, які відбуваються в музичній культурі сьогодні.